02 жовтня 2021 року в м. Кропивницькому на Міжнародній агропромисловій виставці АgгоЕхро - 2021" Благовіщенська територіальна громада презентувала три туристичні магніти:

- Екоферма "Климівка";

- Зелена садиба "Землянка".

- туристичний маршрут  - Кам’яногірський.

       Були представлені роботи майстрині декоративно-ужиткового мистецтва (лялька-мотанка) -  Савранської Наталії Семенівни.

 

 

   

 

Персональна виставка Вдовиченка Миколи Йосиповича

Вдовиченко Микола Йосипович народився 13 вересня 1926 року в селі Данилова-Балка Грушківського району Одеської області.

В роки ІІ світової війни був вивезений  фашистами з багатьма жителями району на роботи в Германію, як «остарбайтерами». З лютого 1943 року до начала квітня 1945 року працював робітником на Алюмінієвому заводі в місті Баварії, Германії.

В квітні-травні 1945 року, після проходження «фільтрації», був призваний польовим військкоматом 4-й гвардійської дивізії в м. Чеськи, в ряди Червоної Армії, служив з травня по вересень 1945 року.

В вересні 1945 року по травень 1946 рік служив у військовій  частині в місті Брауенкірхен, Австрія, працював художником при будинку Офіцерів.

В травні 1946 року працював писарем в штабі 4-й гвардії. Армії по місцю дислокації в м. Єйзенштадте, Австралії.

В серпні 1947 року штаб перевели в місто Тірасполь, Молдавія. Працював писарем-креслярем оперативного відділу штаба дивізії в званні старшина мав бажання бути офіцером радянської армії і був направлений на курси по підготовці офіцерів радянської армії в вищу офіцерську інженерну школу Московської області місто Москва.

По закінченню Вищої школи з 26 жовтня 1950 році був зарахований в списки управління військової частини 35770 на посаду командира окремого взводу регулювання  штабної роти, але відразу був звільнений в запас на підставі Постанови Ради Міністрів союзу  ССР від 28 квітня 1950 р. і направлений на вибране місце проживання в село Данилова Балка Грушківського району Одеської області.

В 1951 році одружився на жительці с. Шамраєве Давидович Клавдії Антонівні, 20 травня 1929 року народження, з якою народили двох прекрасних дітей, доньку та сина.

В 1957 році зарахований по техніці малюнка на третій курс заочного навчання, на відділення малювання та живопису, при Заочному Народному університеті мистецтв центрального будинку народної творчості імені Надії Крупської, м. Москва 25 серпня 1959 року видано свідоцтво № 378 про закінчення університету.

З 1954 року періодично брав участь в обласних мистецьких художніх виставках.

В 1954 році нагороджений грамотою за графічну роботу «Чоловічий портрет» на обласній мистецькій виставці, присвяченій 300-т річчю об’єднання Росії з Україною.

В 1958 році нагороджений грамотою за серію етюдів, представлених на  VIII обласній мистецькій виставці, присвяченій ХХІІ з’їзду КПСС.

В 1957 році нагороджений грамотою обласного управління культури і обласного комітету профспілки робітників культури, як учасник обласної художньої виставки.

З 1952 по 1961 рік працював художником на Ульяновському цукровому комбінаті, малював портрети, лозунги, плакати для агітації.

З 30 серпня 1961 по 1986 рік працював учителем малювання в Ульяновській середній школі звідки і пішов на заслужений відпочинок.

В 1961 році взяв участь в Всесоюзній виставці художників, яка проходила 15 жовтня 1961 року в м Москва. Був нагороджений почесною грамотою і грошовою премією за ескіз до картини «Весна комунарів», стає лауреатом виставки.

В радянський час Вдовиченку Миколі Йосиповичу для підтримки та забезпечення сім’ї доводилося займатися не тільки малюванням на замовлення. Малював портрети В.І. Леніна, членів політбюро  КПСС, сільських представників, передовиків сільського господарства, агітаційні лозунги, плакати, художньо оформляв по договорах, сільські ради, колгоспів, з директорами будинків культури, підприємствами, школами. Він малював всі замовлення як він висловлювався «з кров’ю», усвідомлював, що він як художник повинен малювати тільки талантом і від цього страждав, що дорогоцінний час відведений на життя, витрачав на пусте, не потрібне. Він закривався в майстерні, працюючи над ескізами майбутніх картин, натюрмортів, пейзажів малював на прольот з надією, що колись зможе зробити виставку своїх робіт та реалізувати себе як художника.

Здоров’я в нього було загублене ще в молодості,  частіше почав хворіти з 65 років, але продовжував ще більше працювати над удосконаленням себе як художника. Через кілька років Микола Йосипович переніс інфаркт міокарда, і до кінця свого життя бориться з недугою, та працює, працює, працює.

3 лютого 2006 року, в віці 79 років художник Вдовиченко Микола Йосипович пішов у вічність.

 

    

 

 

29 серпня відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. У фойє Центру культури і дозвілля Благовіщенської міської ради розміщена виставка "Герої в наших серцях" на якій були представлені: Алєксєєв Микола Васильович, Сніцар Павло Леонідович, Бойко Юрій Миколайович, Савченко Олександр Юрійович, Бондаря Олександра Вікторовича, Кушніра Ігоря Леонідовича, Побережця Романа Борисовича, Харті Вадима Миколайовича та Музики Артура Сергійовича. 

 

 

ХУДОЖНІЙ ВЕРНІСАЖ «ФЕЄРІЯ КОЛЬОРІВ»

 

 Малювати картини руками не можна,

 Лише серцем, що б’є у душі…

 В тій, де мешкає дивний художник,

 Що натхнення черпає в собі…

 

Сьогодні ми презентуємо виставку робіт образотворчого мистецтва, живопису наших місцевих художників.

Виставка картин – це як свято. Це можливість зустрітися з прекрасним, поринути в атмосферу творчості, а особливо, якщо автори картин знаходяться серед нас.

В усіх творчих особистостей, напевно, є спільні риси, - багатий внутрішній світ та потреба творчої реалізації, завдяки якій ми можемо споглядати їх творчі доробки. У кожного з наших художників свій шлях до творчості, - хтось розвивав свій талант у спеціалізованих закладах, а інший відчув непоборне бажання брати до рук олівці, пензлі і малювати як вміє, за покликом серця…

Але у кожного з представлених на виставці художників свій почерк, своя творча манера, що зумовлена природним даром та індивідуальністю. Тож давайте більше дізнаємось про наших художників та їх роботи.

 

(про Р.Б.Реснянську, Д.Кислицю, Д. Козарецьку)

 Існує така істина, що навчати дітей творчості може лише творча, талановита людина. Якраз такою є Раїса Борисівна Реснянська – викладач класу образотворчого мистецтва Благовіщенської школи мистецтв. Напевно, гени зіграли свою роль, бо як каже сама Раїса Борисівна, - «усі в сім’ї вміли щось робити руками». Для того, щоб розвиватися творчо, лише здібностей  замало. У Раїси Борисівни є і талант, і працездатність, наполегливість, і любов до справи, якою займається. Вона дуже скромна людина, про себе говорити багато не любить. Якось ми спілкувалися з приводу її творчості і знаєте, що вона сказала?  «Можна я краще розкажу про дітей, як я їх навчаю?»  Погодьтеся, воістину достойна відповідь творчого вчителя.

Про Дар’ю Кислицю: творча діяльність Дар’ї починаласьіз праці у творчій майстерні Р.Б. Реснянської. Саме вона і талант розкрила, і технікам образотворчого мистецтва навчила, і показала світ у його художніх формах і барвах. Юна художниця – успішна нині студентка факультету архітектури, будівництва, дизайну Київського Національного авіаційного університету. Має багато відзнак і міжнародних нагород за портретистику, графіку, етюди, пейзажі.

 Коли ще була школяркою, конкурс «Славянский родник» у Клайпеді визнав її роботи одними з найкращих.

 Придивіться до робіт Дар’ї, і ви поринете в світ її уподобань – добрий, самобутній, світлий, як і сама художниця.

 

Про Дарину Козарецьку: ґрунтовне знайомство Дарини з образотворчим мистецтвом розпочалося в школі мистецтв в творчій майстерні Раїси Борисівни. І це, власне, визначило подальшу долю юної художниці, яка вступила до Уманського ДПУ  на факультет «Мистецтво». Неодноразово брала участь у різних конкурсах. Наразі опанувала стиль скетчинг маркерами та виставляє свої роботи в соціальних мережах.

 

Дивлячись на ці дивовижні роботи, починаєш усвідомлювати наскільки світ яскравий, красивий, світлий. Бо кожна робота випромінює тепло, любов, душевність. Саме такими є і картини Сергія Петровича Степанюка, людини творчої, скромної і небагатослівної. Родом із Хмельниччини, але доля в кінці 70-х привела до нашого району, де більшу частину присвятив роботі з дітьми на станції юних техніків. Саме тоді, Сергій Петрович шукав таке творче заняття до душі, щоб в силу своїх  фізичних можливостей можна було довести до завершення.  І таким заняттям виявилось малюванням. Воно стало улюблено-посильним для художника-аматора. Сергій Петрович самотужки опанував  і вподобав техніку живопису олійними фарбами.  За останні 10 років неодноразово брав участь у художніх виставках нашого району та на рівні області. Його роботу ви можете бачити в коридорі будинку культури та в археологічній залі історичного музею.

В доробку художника – ікони, портрети, пейзажі. Кожна робота Сергія Петровича - це така проекція на картину його внутрішнього відчуття. Бо як каже Сергій Петрович

« не професійні художники інакше не можуть. Лише малювати відчуттями» . От, наприклад, пейзажі – це і відчуття дитинства в рідному селі на  Хмельниччині, і відчуття краси природи. А в кожного воно своє, неповторне.

Портрети – теж один з улюблених напрямів. С.П. зізнався, якщо людина йому подобається, то в портреті намагається підкреслити, розкрити саме те, що подобається. І це не лише зовнішність, а й внутрішній світ.

Знайомлячись ближче з виставкою, ви побачите  портрети котів. Так, саме портрети. Бо через них художник намагався передати натуру, характер одного і другого.

 

Образотворче мистецтво це, найчастіше,  діяльність поза основною професією. Це відчуття, передані на папір або полотно. А вони притаманні навіть військовим. Одного такого військового інженера ми мали щастя знати. Це – Пантелей Давидович Борона, відомий загалу під творчим псевдонімом Давид Борона. Своїм творчим пориванням завдячував першій вчительці Одарці Антонівні, яка прищепила любов до мистецтва. Після 11-го класу вступав до художнього училища, але не пройшов. Як розповідав Пантелей Давидович, - освоював живопис та поезію самоосвітою. Більше любив писати портрети, які дарував друзям, однополчанам. Обмаль часу, але не можу не розповісти історію з його життя. У школі, а був це клас 4-5, почув, що в клубі малює приїзджий художник, і після уроків, не пообідавши побіг до клубу ( він малював святкову кулісу з портретом вождя). А я в залі сиджу, як мишка, не дихаю, дивлюсь на його руки, вдихаю запахи фарб…. І так декілька днів. Так проходили роки за роками у полоні улюбленої справи, творчості. Він про своє захоплення говорив так: «Вам, мої дорогі читачі, глядачі вирішувати, хто я. Просто людина з морем емоцій, любові до ближніх»

Спілкуючись з Пантелеєм Давидовичем, запитала, чому хочеться малювати, писати вірші, творити, для чого все це? Він відповів, що все людині дається Богом. Щоб залишити слід на землі, щоб пишалися діти, онуки, щоб не відійти у вічність, не залишивши слід на землі…. І він  залишив творчий слід, - вірші, картини, портрети, що представлені на вернісажі.

 

На виставці представлені роботи уродженця с. Данилова Балка Вдовиченка Миколи Йосиповича, 1926 року народження, учасника ІІ світової війни. Після війни закінчив Московський народний університет мистецтв. Періодично брав участь у виставках  образотворчого мистецтва самодіяльних художників. Писав портрети, етюди. В 50-60-х роках працював художником в Ульяновському цукровому комбінаті, вчителем малювання в середній школі №1. Враховуючи те, що творча діяльність Миколи Йосиповича припала на радянські часи, доводилося виконувати замовлення керівних органів влади. Але художник постійно працював  над удосконаленням  рівня образотворчої майстерності. Дочка Людмила Миколаївна Панасюк розповіла що батько постійно працював  з 5.00 години ранку і до пізньої ночі. Маючи професійну освіту, я маю на увазі художника він малював різними техніками вугіллям, ретро, олійними фарбами. В нього замовляли копії картин італійських, голландських, французьких відомих художників та інших картин світу. Завдяки художньому вернісажу ми сьогодні маємо чудову можливість доторкнутися до прекрасного, поринути в атмосферу творчості, краси і натхнення. Дякуємо художникам, їх родичам за надану таку можливість.

   

 

 

З 29 вересня 2021 року по 02 жовтня 2021 року відбудеться Міжнародна агропромислова виставка ״AgroExpo -2021״ м. Кропивницький (Кіровоград)

      Більш детальну інформацію про виставку ״AgroExpo - 2021״ та Покровський Ярмарок можна перегляну ти за посиланням https://www.ukragroexpo.com

 

 В історії багатостраждального українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.

   35 років тому вогонь Чорнобиля опалив землю і душі мільйонів людей, показав, що «мирний атом» є доволі небезпечним, як сама ядерна зброя.

   Атом, що вийшов з-під контролю, зачепив і жителів нашого краю. У Благовіщенській територіальній громаді зареєстровано 259 осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, із них 218 ліквідаторів. На жаль, з кожним роком ця цифра меншає – все більше борців із атомом відходять у вічність.

   Сьогодні у Благовіщенській громаді вшановували героїв-чорнобильців та згадували тих, хто захистив світ від радіаційної біди ціною свого здоров’я та життя. Згадати пам’ятні моменти ліквідатори змогли завдяки підготовленим відеороликам, та виставці "Чорнобиль". 

 

 

Персональна виставка Хольцмана А.Г.

 

 

 

  15 лютого 2021 року виповнюється 32 роки із дня завершення виведення радянських військ з території Республіки Афганістан. Вона  тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв; тисячі наших співвітчизників загинули у боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. Нікого не можуть залишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, - наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, - також наш співвітчизник.  За даними офіційних джерел, під час Афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів. Україні війна обійшлася у більш, ніж чотири тисячі загиблих. Зараз в Україні проживають більше 150 тисяч ветеранів Афганської війни, з них близько восьми тисяч мають поранення, понад 6 тисяч - інваліди. З Благовіщенської громади до Афганістану вирушило 202 воїни, на жаль, 5 з них не повернулись до рідних живими.
         З нагоди відзначення 32-ї річниці виведення радянських військ із Республіки Афганістан оформлена виставка "Афганістан: на війні і після війни".

 

 

 

В районному історичному музеї для учнів Благовіщенського навчально-виховного комплексу №1 "Гімназія - заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - заклад дошкільної освіти "Сонечко" Благовіщенської районної ради 28 жовтня 2019 року проведено урок пам’яті «А пам’ять священна…» та  екскурсія по музею з короткою історичною довідкою про ті далекі події та про мільйони  українців, які стояли  до останнього на передовій і за лінією фронту, для кого шлях на війні завершився під скромними обелісками і кому судилося повернутися живими, про те, що сьогодення ставить перед нами багато завдань,  і головне з них - захистити рідну Україну, її цілісність та суверенітет.

 

Присутні вшанували полеглих на фронтах Другої світової війни хвилиною мовчання та поклали квіти до Обеліску Слави.

 

 

 

В Благовіщенському районному історичному музеї з 16.10 -31.10.2019 року відкрилась пересувна виставка, підготовлена Українським інститутом національної пам’яті на основі державних архівів. Виставка називається «Донбас: перепрочитання образу» і спрямована на формування образу Донбасу як невід’ємної частини України, без реінтеграції якої неможливі ані консолідація української політичної нації, ані Соборна українська держава.

Виставка показує історико-культурне значення цієї території з давніх давен і по сьогодення.

 

В експозиції використані матеріали з державних архівів, деякі з представлених документів щойно розсекречені. Організатори сподіваються, що ця виставка приверне увагу людей з різною оцінкою ситуації на Сході країни. Першими відвідувачами виставки стали учні 9 класів НВК №1.

 

 

З 20.06 – 06.09 2019 р. у фойє районного будинку культури Благовіщенським районним історичним музеєм презентована виставка «Символ твоєю свободи. 100 років Державний Герб України» за участі голови районної державної адміністрації Вячеслава Зосима та заступника голови районної ради Ліни Вербецької, представників місцевих самоврядування, районних політичних партій та громадських організацій. 

Експозиція, що складається з 21 інформаційно-просвітницького стенду, дає можливість простежити еволюцію державного символу від часів Київської Русі до сьогодення.

У першу чергу, матеріали виставки розраховані на учнівську та студентську молодь. Вони містять низку маловідомих та цікавих фактів з історії Державного Герба України як одного з основних атрибутів української державності. До неї увійшло багато досі невідомого ілюстративного матеріалу. Тут подані зображення Тризуба в інтерпретації Василя Кричевського, Георгія Нарбута, Павла Ковжуна, Роберта Лісовського, Миколи Битинського, Ніла Хасевича, Святослава Гординського, Андрія Гречила, Івана Турецького, Олексія Кохана та інших. 

Окрім того, тут можна побачити, як зображували герб на монетах часів князя Володимира Великого, Української Народної Республіки, а також символіці Української Повстанської Армії.

Зазначимо, що комплект інформаційно-просвітницьких стендів з історії Державного Герба України було розроблено Українським інститутом національної пам’яті у співпраці з видавництвом «Родовід» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 777-р «Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до 2021 року» у рамках відзначення 100-річчя Державного Герба України.

 

  

 

20.04.2019 року в м. Кропивницький відбувся VІІ Центрально-Український музейно-туристичний фестиваль та міжрегіональна туристична виставка «Кіровоградщина запрошує – 2019» в цих заходах прийняв активну участь Благовіщенський районний історичний музей.

В рамках виставки музей презентував експозицію туристичного потенціалу району, яка відображала туристичний маршрут «Кам’яногірський», зелена садиба «Землянка». Під час роботи фестивалю оформлена виставка солом’яних виробів, проведено розповсюдження сувенірної та рекламної продукції.

 

 

З 08.04.2019 року по 19.08.2019 року Благовіщенським районним історичним музеєм у фойє районного будинку культури експоновано виставку  «Голодомор 1932-1933 років в Україні – геноцид Українського народу».

Завдання виставки полягало в ознайомленні з історичною правдою про Голодомор 1932-1933 років в Україні. Експозицію склали 13 плакатів, які демонструють перебіг Голодомору 1932-1933 років - геноцид Українського народу.

Проведено 5  екскурсій за участі представників структурних підрозділів районної державної адміністрації, органів місцевого самоврядування та трудових колективів міста, представників районних організацій політичних партій, громадських організацій, профспілок, представників громадськості та учнівської молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З метою вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні 20 лютого 2019 року Благовіщенським районним історичним музеєм у фойє районного будинку культури оформлена виставка «Ангели небесної сотні» а також присутнім було запропоновано долучитися до Всеукраїнської тихої акції «Ангели пам’яті».

 

   

 

20 вересня в м. Кропивницький відбулась - туристична виставка «Зелений туризм Кіровоградщини»,  яка проходила в рамках Міжнародного інвестиційного форуму «Центрально-український інвестиційний день - 2017» В цих заходах активну участь прийняв Благовіщенський районний історичний музей.

 

В рамках виставки музей презентував:

 

• експозицію «Картинна галерея» присвячена видатному земляку і художнику Хольцману Анатолію;
• виставку-продаж картин та витинанок Шпак Крістіни;
• туристичний маршрут «Кам’яногірський»;
• зелену садибу «Землянка»;
• туристичну та сувенірну продукцію музею, району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

13 травня 2017 року в місті Кропивницький відбувся V Центрально-Український музейно-туристичний фестиваль та міжрегіональна туристична виставка «Кіровоградщина запрошує – 2017» в цих заходах прийняв активну участь Благовіщенський районний історичний музей.

В рамках виставки музей презентував експозицію туристичного потенціалу району, яка відображала інтер’єр зеленої садиби «Землянка». Під час роботи фестивалю проведено виставку-продаж сувенірної продукції майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

 

 

 

 

 

 

     

 

 

Люди свободи. Спецпроект до 25-річчя Незалежності

 

ХХ століття стало часом нашої найактивнішої боротьби за свободу. У 1900 році українці вперше висунули політичні вимоги своєї незалежності. Його завершення в 1991 році, увінчалося остаточним її утвердженням. Разом із тим, це століття – час існування на нашій землі двох тоталітарних режимів, комуністичного та нацистського, які стали символом придушення свободи в світовій історії. Незважаючи на їх вдавану нездоланність, вони зазнали краху. Зокрема й тому, що зіткнулись із опором українців. Серед мільйонів яких – ті, кого ми називаємо Людьми Свободи.

Це поети і політики, військові і музиканти, науковці й художники. Хтось боровся за свободу народу, хтось за свободу творчості, думки, хтось зі зброєю в руках, а хтось – із пензлем. Кожного з них жорстоко ламали – когось у тюрмі, когось у "шарошці", фізичними чи моральними тортурами. Жоден із них не мав можливості реалізувати свій потенціал на повну потужність. Вони не стали тими, хто очолив незалежну країну, не дописали чудової пісні чи вірша, не подарували світові ще одного важливого винаходу чи прекрасної картини. Але вони зуміли зберегти свободу в собі, пронести її через часи неволі.

 

 

 

 

 

     25 січня 2017 року у Картинній галереї Благовіщенського районного історичного музею відбулось відкриття Мистецької благодійної акції (виставка-продаж). Метою заходу є збір коштів для термінового лікування учениці Благовіщенського навчально-виховного комплексу №1 Шевчук Олександри.

    На відкриття виставки прийшло надзвичайно багато небайдужих, приємно було бачити таку кількість дітей, які з ентузіазмом долучились до даного заходу. Та перлинкою відкриття стала Сашуня Шевчук, яка завітала разом з мамою і принесла свої малюнки на виставку. У подарунок Сашуня отримала власний портрет, який дівчинці подарував Володимир Усатюк, та іграшку, виготовлену Смілянець Оленою.

    У виставці-продажі беруть участь художники та майстри декоративно-ужиткового мистецтва. Також свої роботи запропонувала мама Сашеньки – Анна.

   Ідейним натхненником заходу стала педагог-організатор навчально-виховного комплексу №2 та місцевий художник Шпак Крістіна.

    Організаторами даного заходу являються навчально – виховний комплекс № 2 та районний історичний музей.

   Благодійна акція проходить з 25 січня по 15 лютого 2017 року. Всі зібрані кошти по закінченні виставки-продажу будуть передані сім’ї Саші Шевчук.

   Запрошуємо всіх небайдужих відвідати виставку та долучитись до збору коштів для термінового лікування Сашуні. Не будь байдужим, адже в єдності наша сила!

 

 

                     

 

 

         

 

 

 

 

Щасливе дитинство - це тепла хатина,

 

В якій у любові зростає дитина;

 

Це мамина пісня, бабусина казка,

 

Любов усіх рідних, Господня ласка...

 

Щасливе дитинство - це друзів багато,

 

З якими і будні минають, як свято!

 

Це щедрі сюрпризи і здійснені мрії

 

Казкові бажання і щирі надії...

 

Щасливе дитинство - в щасливій родині!

 

Яка все найкраще плекає дитині!

 

Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,

 

Щоб квітло у світі дитинство щасливе!

 

 

 

 

 

 

 

29 – 30 вересня в м. Кропивницький відбулись -  міжрегіональна туристична виставка «Кіровоградщина запрошує – 2016» та "Покровський ярмарок", який проходив в рамках Міжнародної агропромислової виставки AGROEXPO – 2016. В цих заходах активну участь прийняв районний історичний музей.

    В рамках виставки музей презентував:

• зелену садибу «Землянка» з відтворенням автентичності інтер’єру садиби;
• туристичний маршрут «Кам’яногірський»;
• сувенірну продукцію району;
• експозицію «Хлібні традиції».

    В номінації «За кращу експозицію району» Благовіщенський район зайняв почесне Друге місце і нагороджений відповідним Дипломом ярмарку.

 

 

              

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З 5 вересня 2016 року в картинній галереї музею проходить виставка робіт Усатюка В.М.

 

                                                                       

 

             

 

 

 

Усатюк Володимир Миколайович

 

    Народився в м. Ульяновка Кіровоградської обл. (зараз м. Благовіщенське) в 1964 році. Навчався в ЗОШ № 1. З 1982 – 1984 роки перебував на військовій службі. З 1989 – 1998 роки проживав і працював за кордоном (Росія м. Сургут). На даний час проживає в м. Благовіщенське.

    Стиль малювання – графіка, портрет.

 

 

 

 

 

 

         

  

 

      З метою ознайомлення з історичною правдою щодо причин, перебігу та наслідків Другої світової війни та ролі України в ній в районному історичному музеї з 23.08 по 31.08  проходить експонування виставки фотодокументальних стендів «Українська Друга світова» розроблена Українським інститутом національної пам’яті. 

 

 

 

 

 

   11 липня 2016 року районний історичний музей презентував оновлену експозицію «Історія рідного краю», яка бере свій початок від Кам’яного віку до сьогодення (Кам’яний вік, Трипілля, Скіфська доба, Черняхівська культура, Київська Русь, Подільська Губернія, місцевий цукровий завод, Колективізація, Друга Світова війна, Відбудова, Афган, Незалежність України). На презентації  були присутні голова райдержадміністрації, голова районної ради, заступник райдержадміністрації, голова міської ради, начальник відділу культури, туризму та культурної спадщини та громада міста. Історичний екскурс для присутніх провів Чучаєв Олександр Володимирович.

 

         

   Цього ж дня на гостей чекав ще один сюрприз – відкриття третьої музейної кімнати «Картинної галереї», де було представлено роботи місцевих художників:

  

- колекція відреставрованих картин Хольцмана Анатолія Гнатовича (19.02.1919 - 2002 рр.), яка була передана в музей 15 липня 2009 року онукою художника в первозданному вигляді. Про нелегкий життєвий та творчий шлях Хольцмана А.Г. розповіла Чучаєва Г.М. – спеціаліст відділу культури, туризму та культурної спадщини.

- картини Реснянської Раїси Барисівни.

 

Народилася в м. Ульяновка у 1967 році. В 1989 р. закінчила художньо-графічний факультет Одеського державного педінституту. З 1992 року працює в Ульяновській школі мистецтв викладачем образотворчого мистецтва.

 

 

- картини Степанюка Сергія Петровича.

Народився Степанюк С.П. 1959 року в селі Мякоти Ізясловського району Хмельницької області. З 1966 по 1975 рр. навчався в місті Борислав Львівської області в інтернат для інвалідів.

В 1975 році вступив до Планово-економічного технікуму в Кам’янець-Подільському. З 1978 по 1982 рр. працював економістом і нормувальником в колгоспі імені Щорса села Кам’яна – Криниця Ульяновського району.

З 1983  по 2007 роки працював на станції юних техніків. У 2007 році пішов на відпочинок. Почав захоплюватися малюванням з 1989 року.

 

- картини Давида Борони.

Пантелвй Давидович Борона (Давид Борона) народився 6 травня 1945 року у Станіславчику.

Після закінчення школи у 1964 році був призваний до лав Збройних Сил, де прослужив 32 роки. Всю службу Пантелей Давидович проходив у ракетних військах стратегічного призначення, здобув осві­ту інженера літальних апаратів. Освоїв п'ять видів ракет.

У 1996 році був звільнений у запас з посади інженера 1-го Відділення Гвардійського ракетного дивізіону. Нагородже­ний 12 урядовими нагородами. Ветеран Збройних Сил СРСР і України. Одружений, має дітей, внуків, правнуків. 

Так коротко характеризує себе і свій життєвий шлях поет і художник Пантелей Давидович Борона. Твори Пантелея Давидовича під псевдонімом Давид Борона друкуються нині на сторінках видань Кіровоградщини, були включені до збірки літературної творчості працівників охорони здоров'я Кіровоградської області «Серце віддаю людям».

 

 

     

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

З метою ознайомлення громадськості із рухом спротиву українського суспільства сталінського тоталітарного режиму у 1920-1930-х роках Українським інститутом національної пам’яті був розроблений інформаційно-просвітницький проект «Спротив геноциду», з яким можна ознайомитися  в Ульяновському районному історичному музеї  з 1 по 14 березня 2016 року.

 

  

                                                                          

 

 

 

 

22 вересня в музеї проведена виховна година  «Це треба не мертвим, це треба живим» для учнів 7 класу НВК "Ульяновська гімназуя загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1"

 

 

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

На вишитих крилах пливуть…

І доки є пам’ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини,

Що спіткнулись об кулі, живуть!

 

 

 

Лялька «Зернянка»

Круп’яничка (зернянка) — старовинна насипна лялька. Вона несе в собі глибокий символічний зміст. Ще в древній Русі побутувала така традиція: найкращою крупою (пізніше — зерном) з нового врожаю наповнювали невеликий полотняний мішечок (спершу в ній зберігали цінне насіння для майбутнього врожаю). Цю імпровізовану ляльку гарнесенько наряджали (обов’язково в червону хустку і стрічки з символічними орнаментами: вода, земля, зерно, сонце) і дбайливо зберігали до наступного року в „червоному” кутку хати.

Круп’яничка (зернянка) — оберіг на ситість і достаток в сім’ї. По вигляду цієї ляльки можна було визначити, наскільки заможно живе родина: якщо лялька „худенька”, мішечок не туго набитий крупою — це показувало на те, що запаси продуктів закінчились і домашні почали використовувати в їжу зерно, призначене для висівки навесні, отже, в цій хаті люди бідують; якщо Круп’яничка огрядна, товстенька — значить сім’я поживає в достатку і добробуті.

 

 

  

 

 

 

 

19 вересня 2015 року в місті Кіровоград відбувся IV Центрально-Український музейно-туристичний фестиваль в якому прийняв активну участь Ульяновський районний історичний музей на чолі з заступником голови райдержадміністрації Т. Чечельницькою.

На даному Фестивалі районним історичним музеєм презентовано кіровоградцям туристичні маршрути Ульяновщини, заходи подієвого туризму, проекти краєзнавчо-патріотичного спрямування.

 

                 

 

 З нагоди відзначення 24-ї річниці незалежності України проведений майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки.

Досліджуючи історію створення ляльки-мотанки, можна почати з відомого археолога Вікентія Хвойки, який в 1893 році біля селища Трипілля, вперше відкрив залишки давньої цивілізації, що й одержала археологічну назву «Трипілля». Саме з цього регіону починається історія ляльки-мотанки, як найдавнішої ляльки українських дітей. Звісно, першою лялькою була не вузликова лялька, а дерев'яні невеличкі скульптури, навіть звичайні палички, але в руках дитини вони перетворювалися на справжній шедевр. На археологічних дослідженнях глиняних пам’яток, поселень, культових споруд, поховань, побутових речей, вчені змогли розшифрувати послання далеких пращурів, розшифрувати значення ляльки-мотанки. Ми можемо припустити: якщо діти трипільської цивілізації мали іграшковий посуд, то обов’язково мали бути ляльки і дитячі ігри такі як „дочки-матері”,бо дитина сучасного світу чи минулого завжди повторює навколо себе дорослий світ. Лялька-мотанка є архетипом, адже із часу виникнення й до сьогодення зберегла багато значень.

Лялька-мотанка робиться шляхом намотування ниток, вплітаючи в них сухі трави, квіти, зерна. Трипільці вирощували льон, коноплі:були гарними знавцями ткацької справи, тому виготовляли ляльки з вирощеної продукції. До сих пір вважають, що лялька, зроблена з ниток льону або коноплі, має сакральне значення. Але Трипілля - це не єдина місцевість, де було знайдено дитячу забавку-іграшку. По всій території України археологи знаходять залишки давніх ляльок, їхні фігурки. Зокрема: фігурки пташок, вовка чи собаки.

Лялька, як дитяча іграшка й оберіг родини і роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах, зокрема в Україні. Лялька різних народів відрізняється між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблена: кам’яна або дерев’яна, десь глиняна, а ще десь - зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки - незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки у ті давні часи було - берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів, в лялечку-оберіг часом передавали з покоління в покоління впродовж років і віків, і були ляльки, про які складалися легенди, і потім передавалися від матері до дочки, як священний переказ.

Також у традиційних обрядах України прослідковується тісний зв’язок процесу виготовлення ляльки з продовженням роду та ритуалами родючості. У деяких місцевостях України раніше - а подекуди й дотепер - здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю.

Але є різновид ляльки, який у тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька , виготовлена з м’якого матеріалу - шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення - і то лише вбрання - ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок - це теж зразок обрядової магії, адже мак - це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо ляльці зробити обличчя, а особливо очі. в них може влетіти дух живої істоти.

В основі української ляльки-мотанки - хрестоподібна фігура, де єдина об'ємна деталь - це голівка. Її виготовлення - це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше - майстриня) змотує спіраль - символ безконечності, буття, вічності, і покриває її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку г й оберегом - символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов'язково вузлова лялька мотається за рухом сонця - годі вона принесе вдачу та щастя.

Коли голівка готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Дехто з майстрів надає ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи груди. Після того ляльку одягають - вбрання та кольори підбирає майстер за своїми уподобаннями та враховуючи символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут та здоров’я родини - для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах - зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті - червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості - блакитні. І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивна енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна - це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

 

 

4 липня  відбулося святкування 280 річчя села  Сабатинівка де районний музей представив експозицію: "Трипільська хата".

 

 

   

 

 

Свято, присвячене дню захисту дітей, що відзначається 1 червня. І це свято - одне із самих «старих» серед тих, що носять міжнародний характер. Історія розповідає, що ще в 1925 році в Женеві було прийнято рішення щодо проведення цього свята. В цей час там проводилася конференція з питанням благополуччя дітей. 

Існує ще одна супутня версія виникнення дитячого свята. В цей же день і рік Генеральний консул Китаю в місті Сан-Франциско зібрав китайських дітей-сиріт і влаштував для них свято - Фестиваль човнів-драконів або Дуань-у Цзе. Так вийшло, що обидва заходи пройшли 1 червня, чому і стали відзначати свято Міжнародний день захисту дітей саме у перший літній день. 

Після закінчення Другої світової війни 1949 року у столиці Франції - Парижі відбувся конгрес жінок, де була озвучена клятва про постійну боротьбу за мир, який є очевидною гарантією щасливого життя дітей. Та через рік у 1950 році 1 червня вперше був відзначений дитяче свято - день захисту дітей. З тих пір це стало традицією, якої більшість країн дотримуються неухильно ось вже більше шістдесяти років щорічно.

Цього року 1 червня в музеї відбувся день відкритих дверей  для учнів 1-4 класів шкіл району.

 

 

 

   

 

 

Тематична виставка "Пам’ятаємо. Перемагаємо 1939-1945 рр." 

 

  

 

Тематична виставка "Чорнобиль: подвиг і трагедія" 

26 квітня 1986 року . Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

До Міжнародно жіночого дня музейними працівниками був проведений майстер-клас з виготовлення паперовиз квітів. Виготовлення декоративних троянд з паперу — це не тільки цікаве заняття, але й чудовий спосіб урізноманітнити своє дозвілля.

 

 

 

 

 

День партизанської слави відзначається у всіх регіонах України, як данина всенародної поваги та вшанування пам'яті усіх тих, хто під час Другої світової війни боровся за свободу своєї країни, свого народу не шкодуючи ні сил, ні власного життя.

22 вересня вмузей проведено  історичні години «Колиска партизанської слави».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музей представив на III Центрально-Українському музейно-туристичному фестивалі виставковий проект, зібравши букет призових дипломів.

Порівнявши й оцінивши роботу всіх районних музеїв облас­ті, журі удостоїло першого місця у конкурсі «Кращий музей Кіровотрадщини» у номінації «Кращий виставковий проект» Ульяновський районний історичний музей. Дипломом переможця І ступеня у конкурсі міні-виставок «Музейні перлини Кіровоградщини» також нагороджено наш музей. Це і не дивно, адже на фестивалі були показані роботи декоративно-ужиткового мистецтва Р. Б. Реснянської, зокрема,  ляльки-травомотанки, та картини С. П. Степанюка. Виготовлені з душею та любов'ю, вони вирізнялися серед інших учасників. Разом з тим на виставку були привезені експонати з нашого музею. Хто побував в оновлених музейних кімнатах, той бачив цю красу і підтвердить.

Другого місця у конкурсі музейних видань туристично-краєзнавчого спрямування «На згадку з любов'ю» за предста­влені науково-популярне видання С. В. Головка «Рідкісні росли­ни та природно-заповідний фонд Ульяновського району» і книг «Скарби синьківської землі - Руськолані», співавтором якої є П. Л. Мельничук, теж удостоєний Ульяновський музей.

Приємно також відзначити, що дипломом переможця II сту­пеня нагороджено відділ культури, туризму і культурної спад­щини Ульяновської райдержадміністрації за презентацію туристичних маршрутів «Мандрівка рідним краєм».

                

              

 

24 серпня 2014 року відбулося відкриття археологічної зали де були представлені такі розділи: кам’яний вік, трипільська культура, скіфська доба, черняхівська культура, київська русь. На відкритті  були присутні голова райдержадміністрації, голова районної ради, заступник райдержадміністрації, заступник районної ради, начальник відділу культури, туризму та культурної спадщини, начальник освіти та громада міста.

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Степанюк Сергій Петрович народився 1959 року в селі Мякоти Ізясловського району Хмельницької області. З 1966 по 1975 рр. навчався в місті Борислав Львівської області в інтернат для інвалідів.

В 1975 році вступив до Планово-економічного технікуму в Кам’янець-Подільському. З 1978 по 1982 рр. працював економістом і нормувальником в колгоспі імені Щорса села Кам’яна – Криниця Ульяновського району.

З 1983  по 2007 роки працював на станції юних техніків. У 2007 році пішов на відпочинок. Почав захоплюватися малюванням з 1989 року.

 

 

        

                       

 

             

 

 

 

ДАВИД БОРОНА

Пантелвй Давидович Борона (Давид Борона) народився 6 травня 1945 року у Станіславчику.

Після закінчення школи у 1964 році був призваний до лав Збройних Сил, де прослужив 32 роки. Всю службу Пантелей Давидович проходив у ракетних військах стратегічного призначення, здобув осві­ту інженера літальних апаратів. Освоїв п'ять видів ракет.

У 1996 році був звільнений у запас з посади інженера 1-го Відділення Гвардійського ракетного дивізіону. Нагородже­ний 12 урядовими нагородами. Ветеран Збройних Сил СРСР і України. Одружений, має дітей, внуків, правнуків. З 2008 року працює в Ульяновській центральній районній лікарні.

Так коротко характеризує себе і свій життєвий шлях поет і художник Пантелей Давидович Борона. Твори Пантелея Давидовича під псевдонімом Давид Борона друкуються нині на сторінках видань Кіровоградщини, були включені до збірки літературної творчості працівників охо­рони здоров'я Кіровоградської області «Серце віддаю людям».

Сьогодні ми пропонуємо читачам ознайомитися з творчістю нашого земляка.

 

 

Ім’я

Людину красить не ім’я,

А добрі, славнії діла.

Я запитав давно у мами :

–  Чому  ім’я мені оце дали?

Панько, Пантюша, Пантелей,

Немов притикач до дверей.

Не грек я ніби, не мулат,

Але ім’я якесь не в лад.

Матуся мовила: «Тоді

Сіяли зорі голубі,

Була неділя, до людей

Йшов Перемоги світлий день.

На вулиці тут хлопець жив,

З дітьми й дорослими дружив,

Не ображав твоїх сестер,

Ім’я його і носиш ти тепер.

Ікону в храмі подивись,

Постав свічу і помолись

Пантелеймону. Цілитель він,

Святий і покровитель твій».

 

 

 

Яремчук Дарія Василівна

Десятикласниця НВК «Ульяновська гімназія — загальноосвітня школа I- III ст. №1» Даша Яремчук – людина творча. Народилася 25 вересня 1998 року в м. Ульяновка. З початкових класів                  вона          захопилася образотворчим мистецтвом й успішно займається в Школі мистецтв, оволодіваючи навиками живопису, графіки, скульптури та рукоділля. Навіть після отримання
свідоцтва про закінчення відділення образотворчого    мистецтва,  пройшовши весь курс Школи мистецтв, Даша не розпрощалася ні з улюбленою справою, ні зі школою, ні зі своєю наставницею Раїсою Борисівною Реснянською. Дівчина      відвідує      уроки, удосконалює свою майстерність і бере участь у численних конкурсах живопису та дизайну. В її особистому заліку не одна перемога у конкурсах «Осінній натюрморт», «Веселкові фарби», «Підводні фантазії» та інших. У гімназії вона активна учасниця творчої групи «Образ», де не лише виступає в ролі дизайнера-оформлювача. Даша любить поезію, чудово декламує вірші відомих поетів, а ще пише власні вірші.

 

 

 

 

 

 

 

... Із тридцять третім голим роком,

Голодно-голим та німим, 

Та тричі пухлим. Хай би з ним

Поїли б кору і комору,

Траву і шкуру, цвіль і міль,

Та мерли б жовті, як з похміль,

Без трун понесені із двору.

Нізащо. Просто. Без вини.

 

Період Голодомору 1932-1933 років може бути означений одним словом "жах". Жах у тому, що українські села вмирали у страшних муках голоду. Жах й у тому, що в українському селі знищувались усі ознаки людяності. Запанувала безпрецедентна наруга над людською сутністю, панували наклепи, доноси,  злодійства, грабунки, ґвалтування, побої і розстріли, арешти, вигнання сімей з їхніх домівок, нищення добра, вседозволеність прийд, нероб і злодюг. Панувала апатія смерті.

Виставка висвітлює трагічні події в історії українського народу, що призвели до драми "Голодомору 1932-1933 років".

Розпочинається  виставка  плакатом  з  короткими характеристиками  у  різні  століття  про українців як народу працьовитого, привітного, сповненого природної козацької вольності.

Одна за одною показані форми української державності, породжені лютневою революцією 1917 року в Росії, ранній період українізації 20-х років в Українській Соціалістичній Радянській Республіці; рапорти ДПУ до ЦК ВКП(б) про розвиток серед населення України національного патріотизму.

Далі показ процесів великого зламу 1928 року, здійсненого більшовиками в Україні. Картини розкуркулення, колективізації, нищення церков, нищення української інтелігенції, придушення народних повстань і протестів – довгий період психічного, соціального і фізичного насильства, що тривав протягом чотирьох років. На цьому тлі – всезростаюче неприйняття колгоспного ладу українським селом. І нарешті апогей - Голодомор-геноцид 1932-1933 років.

У результаті доконаного злочину перед комуно-більшовицькою верхівкою лежала розпластана на пошкодженій землі українська нація.

Спогад жительки Ульяновки Майхревич Ніни Семенівни, 1920 року народження.

Жила я тоді в Шамраївці. До нас в хату приходили люди, забирали все, що бачили. Вигрібали все до зернини, геть і в піч залазили, з горщика висипали. Люди зерно ховали по сараях, кладовках, в землю закопували. Комсомольці та комуністи це все знаходили і забирали. Вони ж і церкву розібрали.

Масово пухли люди і діти. Голодне йде попід тином, впаде. Під'їхала тачанка, погрузили мертвих, вивезли на кладовище, викопали яму і всіх туди поскидали. Горе було. У людей море хліба було, все до зернини забирали. А люди ж роботящі були, понамолочували жита, пшениці, а вони приїхали - усе готове забрали. Люди тоді пропадали. Це робили усі наші - сільські активісти, комсомольці, комуністи. Вони шукали, а люди ховали, де могли.

У нас був млинок. Батько приховав зерна. Його мололи потайки,щоб ніхто не довідався. Ходили на поле, копали мерзлий білий буряк. Мили, чистили,варили його. Збирали бур'ян, так їли, перемішували з чим бачили, пекли млинці, калачики.

Поклонімося ж пам'яті мільйонів загиблих земляків наших.

                                             

 

 В музеї відбулося відкриття виставки художника Ратушняка Володимира Васильовича місто Гайворон «Мені цвіте краса довкола».

                Мистецтво - найбільш глибока форма індивідуалізму, будь-коли знана людством.”

 Оскар Уайльд

             

В читальному залі районної бібліотеки для дорослиз проходить простійно діюча виставка  "Краєвиди нашого міста".

 

Ядерна аварія на Чорнобильській АЕС увійшла в історію людства як найбільша, масштабна радіоекологічна катастрофа ХХ століття. Проблеми, породжені нею, не мають аналогів і відрізняються від інших відомих у світі природних та техногенних катастроф. Вони досі є проблемами сьогодення і, нажаль, будуть нагадуватимуть про себе й нашим нащадкам.

Місія музею - допомогти людству усвідомити масштаби чорнобильської аварії через долі тисяч людей - її учасників, свідків і жертв; визнати необхідність примирення між людиною, наукою і технологіями, які поставили під конкретну загрозу існування людської цивілізації та самої планети Земля; осмислити уроки трагедії у всіх сферах життя, не дати світові можливості забути ці уроки; стати застереженням поколінням наступного тисячоліття.

І ось сьогодні в районному історичному музеї оформлена виставка «Чорнобильський вітер у душах», яку відвідали ліквідатори аварії та жителі Ульяновщинни.

 

        

 

З 15 по 25 квітня 2013 року в районному історичному музеї буде проходити виставка робіт Середенко Оксани Вікторівни «Як у хаті витинанка, то й добро стоїть на ганку…»   Життя прекрасне, коли створюєш його сам. Софі Марсо

СЕРЕДЕНКО Оксана Вікторівна народилась і проживає в с. Новоселиця. Закінчила Кіровоградський будівельний технікум та Одеський педагогічний інститут. Працює викладачем в професійно-технічному училищі № 11 м. Ульяновка.  Займається різними видами рукоділля та захоплюється технологіями дизайну предметів інтер’єру. До уваги представлено один із різновидів дизайну - техніка витинанки, яка використовується для оздоблення приміщень.

 

                                                          

 

 

 

До Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських таборів в районному історичному музеї  представлена виставка "Доля під знаком OST", оформлена працівниками районної бібліотеки для дорослих.

 

                                                                 

 

     Диво, створене руками жінки

7 березня 2013 року районним історичним музеєм було організовано експозицію декоративно-ужиткового мистецтва, присвячену Міжнародному жіночому дню, “Диво, створене руками жінки”, де свої роботи презентувала Мечиславська майстриня Верба Людмила Костянтинівна. Експозиція пройшла під гаслом: Лише прекрасне буде радісне, вічне і цінне у всі часи (О. Уальд). Адже створювати красу, давати друге життя старим речам, розфарбовувати світ у різні кольори – це справжній поклик душі Людмили, а тому кілька слів про неї.

 

ВЕРБА Людмила Костянтинівна народилась 19 серпня 1963 року в Пермській області Чердинському районі селищі Трактове.

1967 року разом з батьками переїхала на рідну Україну в село Розношенці. Закінчила Розношенську середню школу. Навчалась в Уманському державному педагогічному інституті імені Павла Тичини та здобула кваліфікацію учителя початкових класів.

З 1982 року працювала в с. Мечиславка старшою піонервожатою, потім вихователем, а згодом учителем початкових класів, де пропрацювала аж до виходу на пенсію (2010 рік) за вислугою років.

Людмила Коcтянтинівна людина талановита і творча. Ще з раннього дитинства проявляла навики до малювання, любила займатись рукоділлям. Будучи учителем початкових класів організовувала та брала активну участь у проведені різних заходів, до яких сама створювала декорації та святкові атрибути. Чого тільки варта класна кімната, оформлена вчителькою, це справжня творча лабораторія, де найменшеньким прищеплювалось добре, вічне та прекрасне. І тепер, перебуваючи на заслуженому відпочинку, творча натура Людмили не може вгамуватись, а руки постійно знаходять заняття ...

 

         15 лютого щороку весь  пострадянський простір вшановує учасників бойових дій на території інших держав та відзначає день виводу  радянських військ з Афганістану.  У фойє  всі  присутні змогли оглянути тематичну виставку ”Афган-це вже історія,” яку підготувала директор районного музею М.М.Чернега.